Велесова ніч, а не Самайн

Звідки в нас свято наприкінці жовтня, і що сказати дітям про Гелловін.

2 хв читання

На шапці: Віктор Васнецов, «Альонушка», 1881

По-перше — звісно святкувати. Дітям (та й дорослим) потрібні зараз свята як ніколи. Не грузіть їх тим, що «в нас Хеллоуїн не святкується». Нехай святкують. Якщо дитина хоче вдягнути костюм вампіра, відьмочки чи скелета — дайте їй, не зупиняйте це бажання казки. У світі, який зараз наполовину складається з трагедій і стресу, кожна дитяча усмішка — уже магія.

А тепер для дорослих пояснюю. Так, Хеллоуїна в Україні не існувало й не існує. Сам по собі Хеллоуїн — це похідна давнього кельтського свята Самайн, яке святкували в Ірландії та Шотландії як завершення року й зустріч духів, але до наших традицій воно не має жодного прямого стосунку. Це — ретроспектива нашого з вами історичного свята, яке живе в наших коренях. Називається воно Велесова Ніч. Це стародавнє слов’янське свято на честь бога Велеса — покровителя мудрості, магії, тварин і потойбічного світу. Саме Велес вважався провідником між світом живих і світом мертвих (в тому числі), тому ніч з 31 жовтня на 1 листопада була часом, коли душі предків повертаються до дому. Люди тоді запалювали вогонь, щоб освітити їм шлях, залишали на столі хліб, кашу, мед — для тих, хто вже відійшов. Молоді дівчата ворожили, старші поминали рід, а всі разом очищали себе від усього темного перед зимою. У багатьох селах навіть розпалювали великі вогнища, через які стрибали — вогонь мав очистити тіло і дух.

І якщо ви десь чуєте, що хтось називає це свято Самайн в Україні — теж можете покрутити пальцем у скроні. Людина не розбирається ані в традиціях, ані в чаклунстві, і елементарно — в історії. Бо мені вже писали: «Скоро Самайн, що робити на це свято?» А чого ви не святкуєте, наприклад, День кленового сиропу в Онтаріо? Бо це приблизно така ж логіка — прив’язувати до української землі чуже свято.

Велесова Ніч — це наш оригінал, наше глибинне коріння. І так, ми святкували її задовго до того, як у світі з’явився американський Хеллоуїн. Просто з часом багато традицій стерлися, маркетинг зробив свою справу (американцям можна тільки позаздрити й повчитися як треба популяризувати свої свята) й залишилось лише відлуння — гарбузи, свічки, ворожіння.

Але якщо ви зараз не готові пояснювати дітям різницю, або вони ще маленькі, або просто не готові сприймати це — не треба. Нехай святкують те, що бачать в інтернеті, у фільмах і мультфільмах, що святкують їхні однолітки — це абсолютно нормально. Бо головне — не назва свята, а те світло, яке воно приносить. І якщо це світло народжується в дитячих очах, значить, Велес уже усміхнувся з-за хмар.

Текст уперше з’явився в Telegram: читати й обговорити там

поділитисяTelegram